00. Інформація і енергія
Тексти. Наскільки сильно сучасні технології зможуть змінити їх сприйняття, форму та зміст? Нині все — це текст, і текст — це все. У світі інформаційно-комунікаційних технологій, коли будь-що, з чим людина взаємодіє, пов’язане з цифровою трансформацію, кожна одиниця даних усе ще залишається текстом. Мова, мовлення, звуки, символи, знаки, комп’ютерні програми, вербальне й невербальне — усе можна або конвертувати в текст, або воно є ним a priori.
Тож як інновації вплинуть на стосунки між людиною, котра є водночас і творцем, і реципієнтом інформації, та засобами спілкування? Тут слід убачати в людині центральну фігуру, позаяк без її існування інформації не існує, а є лише чиста, неконтрольована енергія. Однією з основних передумов існування саме інформації є наявність у якомусь місці Всесвіту мозкового центру, здатного обробляти енергію й перетворювати її на змістові клаптики.
01. Подорож тексту крізь віки до оптоволоконних кабелів
Хай там як, а очевидним стало одне — текстуальний вимір сучасності повсякчас адаптується під нові реалії людського сприйняття. Коли понад тисячу років тому текст відігравав магічно-міфологічну роль у спілкуванні між людиною та Всесвітом, уже століття по тому його замовляльна знаковість поступилася проповідництву, поширенню християнства, маніпуляції неосвіченою аудиторією, правовим відносинам тощо.
Згодом текст стає рушієм фундаментальних зсувів у суспільстві. Винайдення друкарства, промислові революції, науковий прогрес, пропаганда — ось нові ролі тексту, як у письмовій, так і в усній формах. Далі йде мистецтво, художня складова текстуального виміру творчості, коли семіотика — це просто красиво, без міфічної магії. Хоча це вже було: середньовічна поезія, сонети, трубадури й таке інше. Проте модерністи зайшли з іншого боку, а з цієї перспективи текст уже має вигляд не стільки функції, як форми… уніформи для думок. А що таке текст у ХХІ столітті?
Цифровий початок
Почнемо з початку — з 1990-х. Звісно, інтернет народився ще раніше, проте від його офіційного року народження (а це 1983 рік) до відносного поширення світом минуло щонайменше десятиліття. Отже, 90-ті. Інтернет лише починає по-справжньому з’являтись у містах, пробираючись крізь кабельне оптоволокно, знаходячи собі затишні місцини у пропахлих пилом, цигарками та китайською пластмасою коробках із запалими кнопками й чорно-білими порталами у вимір одиниць і нулів.
У тодішній парадигмі Web 1.0 статичні веб-сторінки не мали особливого впливу на форму й зміст інформації, адже просто відображали текст на екрані монітора. Це були все ще ті самі старі добрі білі аркуші з чорними літерами, тільки не з целюлози, а з пікселів. Змінилося небагато просто тому, що домашні комп’ютери все ще залишалися terra incognita, чимось ефемерним, далеким, сухо науковим, для математичних обчислень, для людей у запотілих і засалених окулярах, із-під яких виринає сором’язливий погляд на речі.
Дотепний приклад для вираження думки
Тож умовний Джек якогось літнього дня в своєму офісі в Нью-Йорку міг хіба що почитати електронну версію журналу Forbes, не виходячи з кабінету. Те саме стосується й не менш умовного, скажімо, Майкла, котрий послуговувався візуально примітивною комп’ютерною програмою в своїй лабораторії, щоб обчислювати, наприклад, математичні рівняння. Цікаво, що вже 1994 року понад 2,500,000 комп’ютерів уже було підключено до інтернету.
Лише з появою каскадних таблиць стилів (CSS), перша версія синтаксису яких розроблялася ще з 1994, можна починати говорити про реформування Web 1.0 і його плавний перехід до Web 2.0. Однак про повноцінну еволюцію World Wide Web і становлення другого покоління сервісів мережі «Інтернет» починають говорити аж у 2004 році, коли великі ІТ-компанії стали активно використовувати мову програмування JavaScript і технологію AJAX, аби зробити статичні (хоч уже й стильні) HTML-сторінки динамічними.
Саме такі поняття, як інтерактивність, орієнтування на користувача та соціальність ознаменували остаточне формування Web 2.0. Починають з’являтися соціальні мережі (Facebook), персональні блоги (веб-журнали), підтримка браузерів зберігати закладки, а також завантажувати й підвантажувати файли. Хоча рушіїв цієї інтернет-революції було чимало, як із технічного, так і з соціально-культурного погляду, саме ці аспекти були ключовими під час переходу зі статичних веб-сторінок до динамічних порталів.
Текстотворення в нову епоху
Тож як змінилося створення і сприйняття тексту в цифровому середовищі? Загальнодоступність інформації, її надлишок та можливість маніпулювати нею дали поштовх до появи значної кількості інтернет-шахрайств, кіберзлочинів, дезінформації з іншою метою тощо. Ба більше, друге покоління веб-сервісів і технології, що стояли в їх основі, дозволили великим корпораціям керувати потоками даних, маніпулюючи чутливою інформацією користувачів та клієнтів. Біт за бітом тексти наповнюють жорсткі диски серверів у різних куточках планети.
Інтернет-користувачі починають дедалі менше фільтрувати зміст повідомлення, уміщеного в знаки. Тепер щоразу, коли умовний Джек із Волл-стріт або Степан із місцевого київського коворкінга пише чергову SMS дружині, вони послуговуються скороченою версією мови, чи то англійської, чи української. Замість you — u, замість for — 4, не as soon as possible, а ASAP.
У сучасній українській мові лексичних скорочень дещо менше, беручи до уваги кількасотлітню боротьбу народу проти російського гніту й бажання розмовляти якомога чистішими лексемами, проте деякі перлини все ж існують. І це не згадуючи «смайлики», котрі нині тісно вплетені в канву кожного тексту, надісланого SMS-кою чи повідомленням у месенджерах або соцмережах.
Отже, ключова теза щодо текстотворення в епоху Web 2.0 звучатиме приблизно так — людство поступово скорочує витрати мовних ресурсів, при цьому не жертвуючи змістом повідомлення. Семіотика сучасності — це смайлики, дизайн веб-застосунків і сайтів, меми та інші візуально-текстові інструменти передачі змісту через електронні носії. Іншим проявом трансформації тексту в інтернеті стала його продажність. Ні, не та продажність із різко негативною конотацією, а маркетингова. Сучасний онлайн-текст повинен продавати, і будь-що: послугу, товар, людину, бренд, себе. Копірайтинг — це новий сучасний вид письменства для ІТ-компаній і не тільки.
Чи все настільки страшно?
Якісний контент (читай — зміст, привіт мовний пуризм) повинен заохочувати читача-користувача до певної дії. Зв’язатись із компанією, придбати товар, скористатися послугою. Описовість задля описовості стає рідкісним явищем в інтернеті (якщо не враховувати освітні веб-портали, які, до речі, теж часто змушені використовувати ключові слова для підвищення вірогідності з’явитись у топ-10 посиланнях, які Google видає на запити користувачів). Саме ці ключові слова й змінюють процес текстотворення. Вони допомагають ботам Google індексувати веб-сайти, проте часто можуть мати негативний вплив на зміст повідомлення.
Коли копірайтер (або нейромережа, хто знає…) працює над новим ринкоорієнтованим текстом, він зазвичай змушений використовувати ключові слова на відповідну тему. Інакше на запит користувачів Google не включатиме посилання на веб-сторінку, де цей текст буде розміщено. Безумовно, існує вірогідність, що копірайтер і так згадає якісь ключові слова, адже часто вони органічно вплітаються в текст. Однак часто — ні.
Річ у тім, що недосвідчені творці цифрового контенту часто нехтують стилістикою, граматикою та синтаксисом, перевантажуючи текст ключовими словами (які часто написані з помилками, адже це, по суті, ті самі нашвидкоруч писані запити користувачів, зібрані компанією Google). Хоч алгоритми цієї пошукової системи й справді орієнтовані на користувача, проте вони часто опосередковано негативно впливають на зміст будь-якого тексту, розміщеного на цифрових платформах.
Більше про копірайтинг
У цілому, коли ми говоримо про мовні зсуви в сучасній інтернет-комунікації, то варто зауважити, що вони зазвичай стосуються англійської мови як очевидно домінантної в ІТ-галузі. Тут не слід також забувати, що творцями цифрового контенту англійською мовою нині може стати будь-хто — незалежно від географічного розташування, етнічності, рідної мови тощо. Звідси й такі частотні лінгвістичні метаморфози, адже не кожен копірайтер здатний продукувати якісний контент із дотриманням усіх правил англійської граматики.
Останнім часом копірайтинг як професія поволі стає чимось надлишковим і не дуже затребуваним для деяких ІТ-компаній, тому вони часто наймають фрілансерів на цю роль або взагалі послуговуються штучним інтелектом (у окремих випадках). Зрештою, хто ж узагалі читає ті блогові статті на корпоративних веб-сайтах, еге ж?
Так, не все настільки погано зі змістом цифрових текстів і всесвітньою павутиною, котра їх містить. Зрештою, чимало академічних спільнот і окремих дослідників ретельно вдосконалюють так звану семантичну павутину, концепцію якої розробили у Консорціумі Всесвітньої павутини. Мета — стандартизувати всі тексти в інтернеті та впровадити використання розмітки структурованих даних. І ні, не для людей, а для машин, адже вони досі не розуміють людську мову, а можуть її лише приймати, зберігати та відтворювати. Саме для цього було створено довідковий веб-ресурс Schema.org, який надає документацію й інформацію щодо структурування даних у мережі.
Web 3.0 і Web3
Використовуючи так звані мікродані, розробники стандартизують HTML-теги (які містять майже будь-яку інформацію в інтернеті), таким чином маркуючи різні елементи веб-сторінок, аби додатково розтлумачити зміст для роботів пошукових систем. Це не лише допомагає веб-сайтам краще індексуватися, наприклад, у системі Google, а також сприяє більш точній видачі посилань на ресурси у результаті пошуку користувачем певної інформації. Так роботи пошукових систем краще розуміють, які посилання пропонувати у відповідь на кожен запит.
То що ж там далі після Web 2.0? Існує два терміна, які часто плутають — Web 3.0 і Web3. Вони мають дещо схожі значення, а процеси, що стоять за ними, мають одну мету — зробити всесвітню мережу кращим місцем для взаємодії між людьми й роботами.
Web 3.0 (нове покоління мережі) — це прямий спадкоємець Web 2.0, концептуалізований Тімом Бернерсом-Лі (британським інформатиком, найбільш відомим як розробник HTML, HTTP, URI та взагалі Всесвітньої павутини). Ця ітерація інтернету більш орієнтована на семантичну павутину та взаємозв’язок посилань між собою задля створення уніфікованої й структурованої інформації в цифровому вимірі.
Своєю чергою Web3 — це децентралізована мережа на основі технології блокчейну, створена співзасновником Ethereum Гевіном Вудом у 2014 році. Тут, звісно ж, варто зазначити, що сам Бернерс-Лі нещадно критикує Web3 і не вірить у спроможність цієї парадигми запустити нову ітерацію інтернету, позаяк у нього є власний проєкт децентралізованої мережі під назвою Solid. Та це вже зовсім інша історія.
02. Те, чого бояться: текстотвірний потенціал штучного інтелекту
Нині людство має чудову нагоду спостерігати за безпрецедентною трансформацією мовних і когнітивних явищ. Коли будь-що продуковане людиною може стати текстом, тоді виникає питання, чи здатне творіння людського розуму породити щось унікальне, живе? Так, наприклад, останнім часом дедалі помітнішою стає роль штучного інтелекту не лише в текстотворенні, а й у дизайні та візуальному мистецтві. ChatGPT, нещодавнє творіння відомої компанії OpenAI, яке змусило світовий медіа-простір сколихнутися, а копірайтерів — почати хвилюватися про подальше працевлаштування, навчили писати програмний код і тексти будь-якого змісту.
Тепер уже нікого не дивують чат-боти, залучені до технічної підтримки й комунікації з клієнтами компаній. Незабаром уже перестане шокувати й робота штучного інтелекту. Коли незалежна дослідницька лабораторія Midjourney розробила програму на основі нейромережі, мільйони інтернет-користувачів заходилися тестувати її функціонал через бота на однойменному Дискорд-сервері.
Причиною такої масової істерії й захоплення стало вміння цього штучного інтелекту створювати унікальні, невимовно химерні картини у відповідь на текстові запити користувачів. Іншими словами, вони писали боту ключові слова з описом бажаного результату, а нейромережа Midjourney творила мистецтво за мить. Як ChatGPT схвилював копірайтерів і загалом контент-мейкерів, так Midjourney змусила дизайнерів, а також художників, стурбовано переглянути свої професійні орієнтири.
То штучного інтелекту не варто боятися?
Однак попри всю майстерність, із якою штучний інтелект пише й малює, виявляється, що створений текст містить значну кількість повторюваних елементів, а за хвилину згенерованим картинам бракує чіткості в деталях. Окрім того, у своїй теперішній формі нейромережі можуть опрацьовувати лише дані, які надають їм розробники, послуговуючись винятково доступними знаннями. Проте, як і все дотичне до інформаційних технологій, ситуація може змінитися будь-якої миті. Завдяки капіталізму й духу авантюризму, ентузіасти з будь-яких куточків світу продовжують працювати на благо індустрії. Ніхто ніколи не певен, коли і за яких обставин школяр із нетрів розробить чергову інноваційну технологію, здатну перевернути наш погляд на стан речей у світі.
Так чи можна в такому разі стверджувати, що штучний інтелект здатен створити щось нове? Скоріше так, аніж ні. Причина в тім, що людина теж обмежена в ресурсах, однак спроможна на інновації. У алфавітах обмежена кількість слів, у природі не безкінечно звуків, які можуть стати фонемами, існує всього 7 нот, але навіть із таким обмеженим набором знарядь людство вже написало сотні мільйонів книг (за даними Google Books, близько 129,864,880 від винайдення друкарського верстата пана Гутенберга), а також не менше музичних композицій. Інновації створюють стоячи на плечах титанів, хіба ж ні?
Ми беремо обмежену кількість уже наявних ресурсів і з цього будуємо щось дотепер невідоме, те, що зветься унікальним. Те саме й зі штучним інтелектом, який цілком може претендувати на звання деміурга, часто не гіршого, ніж людина. Його не слід боятися. Навпаки — штучний інтелект варто використовувати для поліпшення людського існування, позаяк це і є мета його створення.
Ми звикнемо до всього
Безумовно, коли нейромережі стануть буденністю, на компанії з усіх куточків світу чекають численні скорочення робочих місць. Це буде пов’язано з автоматизацією процесів, адже штучний інтелект однозначно працює в рази швидше, а частіше навіть якісніше, ніж людина. Він не втомиться, не попросить про відпустку, не почне вимагати більшу зарплату… Натомість глобальній технологічній індустрії стануть більше потрібні розробники, інженери програмного забезпечення та інші ІТ-фахівці, а також креативні працівники, щоби підтримувати всю цю цифрову інфраструктуру. Якісь професії зникнуть, але це цілком природній процес, започаткований у таких масштабах іще першою промисловою революцією.
03. Що робити з усією цією інформацією?
Тут було чимало тексту, чи не так? І не менше вкрай різноманітної інформації. Який же висновок можна зробити на її основі? Очевидно одне — написання тексту і його сприйняття зазнали критичних змін із появою комп’ютерних технологій та інтернету. Розглянемо окремо як текстотворчі зсуви, так і зміни у сприйнятті.
Перш за все, написання текстів зазнало чимало змін, як-от:
Тяжіння до лаконічності
Мірою того, як людство прагне отримувати важливу інформацію найкоротшим шляхом, творці цифрового контенту використовують фотографії з накладеним поверх них текстом, інфографіки, короткі відео (згадайте TikTok, Instagram, YouTube Shorts тощо), залучаючи лише мінімально необхідну кількість слів із SEO-ключами. Єдиним винятком тут може бути новітня тенденція деяких пошукових систем типу Google, які поступово вводять нові тенденції щодо написання об’ємних, розгорнутих текстів, аби цілковито задовольнити запити користувачів.Орієнтування на ринок і аудиторію
Сучасні тексти в інтернеті — це не стільки про оповідь задля оповіді або розваги, скільки про продаж товару чи послуги. Будь-яка веб-сторінка повинна продавати бодай щось, інакше вона просто перестає бути рентабельною. Адже навіщо платити за простір на веб-хостингу, який є домом будь-якого сайту, коли він не приносить фінансової винагороди? Тому сучасний онлайн-текст змінює не лише форму, а й зміст, позаяк йому потрібно подати тему так, аби будь-хто з читача перетворився на покупця чи користувача. У цьому контексті слід також згадати про гучні заголовки (так звані клікбейти), які рідко відображають справжній зміст статті або відео в інтернеті, адже всі веб-ресурси змагаються за наш із вами трафік. Прибуток отримує той, у кого більше вподобайок, переглядів, репостів тощо.
заради збільшення відвідуваності
Вимоги щодо візуальної привабливості
Так, сучасний текст в інтернеті не повинен викликати невгамовне бажання закрити веб-сторінку, ніби величезну книгу, де літери заповнюють більше 90% простору аркуша, а інтервал між рядками менший, аніж самі рядки. Саме тому будь-яке розміщене в інтернеті повідомлення має бути, так би мовити, «причепурене». Іншими словами — коротенькі абзацики, щоби втомлений після роботи читач зміг їх подолати, усе розписано тезисно, із красивими ілюстраціями й іконками, не кажучи вже про довжину рядка, котра не повинна перевищувати 50-75 символів… А ще ж ігри зі шрифтами (яких має бути не більше двох для одного сайту) та іншими елементами типографії. Тобто текст і дизайн веб-сторінок поволі стає одним цілим.Використання ключових слів
Для пошукових систем украй важливо, щоби кожен онлайн-текст був «маркований», адже так його легше проаналізувати й видати користувачеві на запит. Саме тому творці цифрового контенту загалом (хоча не завжди) і копірайтери зокрема послуговуються ключовими словами на певну тематику. Зазвичай вони їх отримують на веб-порталах на кшталт Ahrefs, які допомагають спеціалістам обробляти запити користувачів. На жаль, фахівці часто потрактовують деякі аспекти оптимізації текстів для пошукових систем не зовсім правильно, тому подекуди веб-сайти перевантажені ключовими словами, словосполученнями та фразами, написаними з жахливими помилками, не кажучи вже про їх повторюваність.Низька якість письма
Оскільки здобуття вищої освіти для більшості розвинутих країн стало загальноприйнятим, рівень графоманства поступово піднімається, адже творити текстуальний цифровий контент нині може будь-хто. Зрештою, усе, що треба, — звичайний смартфон і доступ до інтернету. В епоху вільної інформації людство творить таку кількість текстів за секунду, якої історія дотепер не знала. Цілі томи й бібліотеки за одну мить! Інше питання — їх якість… Позаяк не існує якогось органу, котрий забороняє писати в інтернеті дурниці, то це робити можуть усі. Безумовно, є табуйовані теми для багатьох соцмереж, але, як показує практика, користувачі цим часто маніпулюють, усе одно добиваючись публікації майже будь-якого тексту.
Що ж, сприйняття текстів у мережі теж істотно змінилося. Для сучасного пересічного користувача текст — це можливість отримати бажане. Опис товарів, послуг, вакансій, фільмів, відеоігор на сайтах. Текст у цьому разі виступає посередником між потенційним реципієнтом послуги або товару та самим продуктом. Нині написане — це рідко самоціль, а часто — інструмент. Чим більше покоління виростають зі смартфонами в руках, тим менше їх цікавить сама історія за текстом, а більше те, що вони можуть отримати, ознайомившись із ним.
У випадку відеоігор, наприклад, текст може слугувати описом предмета або виникати посеред екрану у вигляді субтитрів до діалогу між персонажами. Проте тут ключовим є візуальна складова, яку легше осягнути гравцеві. Не просто чорні літери на білому аркуші, а привабливо обрамлений, із приємним для ока шрифтом, анімацією та іншими елементами візуального наративу текст. Візуальний, художній сторітелінг поступово витісняє текстуальний, адже його легше сприймати, а людський мозок часто йде шляхом найменшого спротиву. Ми радше пограємо в мобільну гру перед сном, аніж прочитаємо розділ нової книги, бо у цифровому світі все вже пережовано для нас, аби ми лише насолодилися контентом без зайвих зусиль.
Фінальна теза
Сучасний темп життя для більшості людей не залишає сил на літературу, позаяк це часто вкрай самотня справа. Сидіти й читати. Інтерактивність, запропонована другою ітерацією інтернету, навчила людей, що захопливіше переглянути з кимось серію нового серіалу, де все подано візуально привабливо, бо це колективна діяльність. Читаємо ж ми наодинці. Та й потрібно уявляти ще щось, аби отримати насолоду.
Саме тому наше сприйняття тексту настільки змінилося. Цей процес іще почався з розвитком кінематографу, проте зараз він поволі стає тихою революцією у нашій свідомості. Поширення інформації у вигляді відео сприяє трансформації нашого сприйняття тексту. Втім, складно сказати, чи цей процес негативно вплине на еволюцію і чи призведе він до деградації людської свідомості в гонитві за простішим способом отримати свою дозу дофаміну в цифровому світі.
Отже, ми нічого не вдіємо з цими концептуальними зсувами. Нам лише потрібно навчитися направляти всі ці потоки інформації та енергії в потрібне русло. Ключові слова навряд чи зникнуть як елемент оптимізації веб-сторінок для пошукових систем, але ІТ-компанії поступово мають визнати пріоритетність змісту для людей, а не пошукових роботів. Необхідно прийняти те, що незабаром усі тексти, ілюстрації та навіть програмний код в інтернеті створюватиме штучний інтелект, а людина лише диригуватиме цей віртуальний оркестр.
Загалом, навіть домінування візуального наративу й дизайну в порівнянні з літературою як такою — це теж неоднозначно негативна тенденція. Адже існують украй глибокі візуальні твори, від перегляду яких спостерігач лише насичується знаннями, а не втрачає їх. Не книжками одними…
Коментарі